Ночью застыли грустные думы...

Вночі застигли сумні думи,
Як ліхтарі, що вздовж узбіч -
Все, що робив - в тім маю сумнів,
Але життя - це дивна річ:
Я ще бажаю мати крила,
Коли у дім прийшла весна.
Моя душа вікно відкрила,
Кінь відчуває стремена,
У снах весь час живу в польоті,
Фарб різних кольорів - пітьма
І кожна мить - у новій ноті,
Хоч в пісні слів давно нема.
А я, в дитячих мрій полоні,
Їх пригадаю імена.
Хай сивина лягла на скроні,
І це - найгірша новина...
****************************************
Ночью застыли грустные думы,
Как фонари вдоль далёких дорог
Жизнь пробежала тропинкою лунной -
ПОлна сомнений, борьбы и тревог.
Но крыльев хочется мне за спиною
В миг, когда к дому подходит весна.
В ночь я окошко тихонько открою.
Конь мой! Почувствуй свои стремена!
В снах свою жизнь поводу я в полёте,
Радуги красок не зная числа.
Каждый мой миг - в новой искренней ноте,
Жаль, только песни забыты слова!
Пусть я в плену своих детских мечтаний,
Тщетно пытаюсь им дать имена.
Снег седины - на висках моих, ранний.
Грустная новость? Но, только - одна...