Першi кроки до волi

                Вовчі мрії

А за гратами небо, в невідомість дороги,
Кольорові світанки і зелені дубрави.
Втрапив там до полону, не було вже підмоги,
Бо убивці вовчицю без жалку розстріляли.

Світ за гратами чорний, не радієш нічому,
Завиваєш на місяць і по волі сумуєш.
Там, за гратами тісно, особиста там втома,
Навіть сонця не бачиш, навіть птахів не чуєш.

Там вітри завивали, замітали снігами,
Тільки спати ночами міг він якось відрадно,
І у снах часто бачив, як тікає до мами,
Вдень же люди глумились і знущались нещадно.

Як огидно у клітці, тільки мрії рятують,
Що життя його вовче має світ попереду,
Що на волі вовчиця десь сидить та сумує,
Врятуватись він зможе, тільки вірити треба.

Як це сталось - відомо тільки вовчому богу -
Літнім вечором сторож десь заснув з перепою.
Незачинені грати - як вікно на дорогу.
Де взялись тільки сили, що звеличились втроє.

Вовк метнувся щодуху, щоб покинути грати,
Не чіпав він нікого, просто біг над рікою
І під зоряним небом стали птахи співати.
Перші кроки до щастя, перші кроки до волі.

                23.05.2024

Іллюстрація з інтернетної мережки. Щиро вдячна автору.