Захотiла стати маком

Розквітли на лугах дурманні маки:
Налиті, соковиті і вологі
І нагадали недоречно рани,
Що кров’ю пролилися на Голгофі…

Я милувалась росяним цвітінням,
Де кожний пелюсток, немов жаринка,
Тремтливий луг здавався сновидінням
З далекого і теплого дитинства.

О, як дурманила краса, як оп’яняла!
Здавалось розквітала в грудях квітка!
А я стояла й небо умовляла,
Щоб не втрачала таїнства палітра.

Дивилась я на це магічне диво
І раптом захотіла стати маком,
Щоб сонцю усміхатися щасливо
І надихатись чарівливим палом*.

*Пал – (тут) сильні, пристрасні почуття або прагнення.


Рецензии