Скільки нам ще лишИлось :
вічність чи мить?
Ну ж бо, всміхнися мило,
доки не заболить
так, мов ламА не тіло -
Духа броню...
нащо душа летіла
в пащу вогню.
Але то буде потім,
нині ми вдвох.
В серці любов і в плоті -
бавиться дІтьми Бог.
Нам залишилось вірить,
попри безвір'я дим.
Пише Господь по сірім
жовтим і голубим.
Чуєш, веснЯні звуки
котяться по Землі...
Міцно тримай за руку,
наче ми ще малі.
Ще малi
© Copyright: Ева Сокол 2, 2024
Свидетельство о публикации №124052105478
Свидетельство о публикации №124052105478
Рецензии