Тени и сумерки, день золотой...

ТЕНИ И СУМЕРКИ, ДЕНЬ ЗОЛОТОЙ...
Перевод стихотворения Лины Костенко

Тени и сумерки, день золотой.
Плачут и молятся белые розы.
Может быть, я, или ты, или кто
там, на веранде, сидит в одной позе.
Может, он плачет, а может, он ждёт —
звука шагов или скрипа калитки.
Может, он встанет и лбом припадёт
к притолоке в покаянной попытке.
Люди те, жившие в доме, где вы?
Белый мой свет, здесь такое раздолье!
Горечь потомков — как танец пчелы,
танец пчелы до бессмертного поля.
Может, то я через тысячу лет —
или не я уж, разбужена в генах,
здесь отыскать я пытаюсь хоть след
предков своих в древних плачах, легендах!
Голос колодца, чего же ты смолк?
Что ж ты, тутовник, застыл, распростёртый?
Окна забиты, повешен замок —
ржавой серёжкой над когтем щеколды.
Слякоть вползает по белым стенам.
Кто по ночам будит стонами хату?
Может, само одиночество там
в печь пустоту задвигает ухватом.
Может, то боль наша, может, вина,
может, бальзам на забытые души —
память колодца и память окна,
память тропинки и старенькой груши.

                19 мая 2024 года



ЗАТІНОК, СУТІНОК, ДЕНЬ ЗОЛОТИЙ...
Лiна Василівна Костенко [1930]

Затінок, сутінок, день золотий.
Плачуть і моляться білі троянди.
Може, це я, або хто, або ти
ось там сидить у куточку веранди.
Може, він плаче, а може, він жде —
кроки почулись, чи скрипнула хвіртка.
Може, він встане, чолом припаде,
там, на веранді, чолом до одвірка.
Де ж ви, ті люди, що в хаті жили?
Світку мій білий, яке тут роздолля!
Смуток нащадків — як танець бджоли,
танець бджоли до безсмертного поля.
Може, це вже через тисячу літ —
я і не я вже, розбуджена в генах,
тут на землі я шукаю хоч слід
роду мого у плачах і легендах!
Голос криниці, чого ж ти замовк?
Руки шовковиць, чого ж ви заклякли?
Вікна забиті, і висить замок —
ржава сережка над кігтиком клямки.
Білий причілок оббила сльота.
Хто там квилить у цій хаті ночами?
Може, живе там сама самота,
соває пустку у піч рогачами.
Може, це біль наш, а може, вина,
може, бальзам на занедбані душі —
спогад криниці і спогад вікна,
спогад стежини і дикої груші...