***

Усе б чудово. Тільки скучила за Вами:
Та не виходить знов-"емоції тримать
На прив'язі". Та зустріч "планувати"
Продовжую. Й в обіймах Вас стискать

В своїх думках, натхненнику, чекати
На нашу зустріч, хоч не заслужила бонус цей
Та намагаюся не сумувати,
Та щебетати, ніби соловей,

Й нехай через дороги дуже довгі
Та через гори голос мій дзвінкий
Летить. Та за спиною Ваші кроки
Почую я, натхненник любий мій.

Хоча й у Вашому житті лише піщинка
Й Ви самі часто зневажаєте мене,
Мені б побачитись із Вами, хоч хвилинку,
Бо Хто ж іще мене на подвиг надихне?

В часи минулі лицарі всі мали
Для себе даму серця, щоб вони
На подвиги щоденні надихали
Та з думкою про них на битви йшли.

Ви ж-лицар серця мій й аналогічно
Заради Вас я подвиг свій здійсню
Та взимку кинувшись в заплив свій звично
Бадьору пісеньку я неодмінно затягну.

Корчан Віталій збільшить свій животик,
Бо так на нього вплине знов зима.
Хотілося б, як й Ви, мені й в негоду
В Купель прийти-боюсь, що знов взуття

Моє розклеїться. Й прийдеться чоловіку
Знов його лагодити-клеїть, зашивать
У вільний час, латаючи всі дірки,
Замість того, щоби відпочивать.

Та відчуваю-мрія ця здійсниться
Колись таки. Та я стрибну в заплив
У зливу навіть, бо я гарна учениця,
Аби мій лицар мене похвалив.

Бо я-хвалько страшенна по натурі
Й мені далеко, мій натхненнику, до Вас
У всіх відношеннях та я здолаю й кучугури
Й піду в запливи у зимовий час,

Навіть коли хрещенськії морози
Надворі будуть, стану штурмувать
Я льодяні стежки й зберусь на гору,
Та буду із вершини Вам співать.

Для Вас, натхненнику. І сподіваюсь, не охрипну-
Хай голос мій дзвінкий летить до Вас.
Та неодмінно Вас зустріну й  взимку
Та разом з Вами будем гори штурмувать.

А поки що співаю караоке,
Я разом з Сєнчиною та в своїх думках
Я за спиною Ваші чую кроки,
Та неодмінно подолаю страх

Перед негодою. Й у зливу я в запливи
Стрибну, бо хочу здивувати Вас,
Мій любий лицарю, й зроблю це неодмінно
Та "втру Вам носа"  скоро, Едуард.

Жаль тільки, що ніхто і не побачить,
Бо не наважусь я дістати телефон
Під час дощу. Та буду знов стрибати,
Коли вода тече з усіх сторон.

Та коли вітер гнув гілки, я у запливах
Не раз була, й, долаючи свій страх,
Була в ту пору неймовірно я щаслива,
Тоді іще не знала я про Вас.

9-те грудня геть мене змінило:
До того часу я не помічала Вас.
А зараз-Ви мене Нову "зліпили"
Та Вам присвячую запливи, Едуард.

Григурко Вітик-також непогана
Людина й друг чудовий. Та до Вас
Йому іще далеко. Й Ви невпинно
Продовжуєте мене надихать.

Хоч зневажаєте мене, я поки стерплю,
Зневагу Вашу, Ви ж-натхненник мій,
Бо своїм тілом Ви займаєтесь щоденно
Та гарний приклад подаєте нам усім.

А я ж поки "літаю" лиш у мріях,
У снах солодких, у своїх думках.
Тому й бажаю, лицарю, Вам щиро
Запливів вдалих та вкладаюсь спать.

Чи Ви достатньо накачали Ваші м'язи,
Щоб мене втримати, коли на Вас стрибну?!
Чи витримає мене знову шия Ваша,
Коли зустрінемося з Вами в Цю весну?!

І ,сподіваюсь, що колись забуду
Я свій будильник знову завести.
Й, поклавши голову Вам, лицарю, на груди
Попрошу Вас мені хоч трішки часу присвятить.

Й зі мною поряд просто постояти,
Коли співати стану я пісні-
Бо Хочу  відео й із вами записати:
Приємне знову Ви зробіть мені.

Хоча, упевнена, що краще, ніж Віталік
Ви б заспівали. Голосок в Вас чарівний,
Але просити Вас про це не стану-
Лише постійте поряд, лицар мій.

Й якщо не забажаєте, не скину
Я наше відео Нікому (!!!). Й радо Вас
Біля містка коло Купелі знов зустріну,
Коли Ви з'явититеся знову, Едуард.

Та поки що мабуть не заслужила
Я цього "бонуса", бо, часом, лінь мене дола,
Але Вам дякую, бо Ви-є мої крила,
Моє натхнення й моя пісня весняна.