Дорога в один конец

   Н.Бидненко
Дорога в один кінець
Ми, люди, по одній дорозі
Йдемо. Незмінно це для нас.
Ніхто дізнатися не в змозі,
Коли його настане час.
Як стрічка фінішна у груди
Ударить, що не підвестись,
А десь між нами Доля блудить
І заграє то з тим, то з тим...
Нароздає всім обіцянок
На довгий вік, ясне буття,
Але в один печальний ранок
Розвіє все без співчуття.
Тож поспішаймо жити, люди,
Долаймо свій одвічний шлях,
Бо хтозна, що там завтра буде,
У Долі на семи вітрах.
***
Мы, люди, одной дорогой
Идём. Неизменной это для нас.
Никто узнать не сможет,
Когда его наступит час.
Как  лента финишная в грудь
Ударит, что не подвестись.
А где-то рядом судьба бродит
Заигрывая то с ней, то с ним...
Пораздаёт всем обещаний
На долгий век, ясное будущее.
Но вдруг в одно печальное утро
Развеет всё и без сочувствия.
Так спешите жить, люди,
Преодолевая свой вековой путь,
Ведь кто знает, что с нами завтра будет,
В судьбе  на семи ветрах.