Расцветший сад и лунной ночи мгла.
В ветвях вологих - голос соловьиный.
И опьянев, ночь мая поплыла,
И грех вдруг стал по-девичьи невинным.
Нет. Трижды нет, о Фауст молодой,
И твой, о Маргарита, свет пречистый:
Между цветов и трав - след огневой
Того, кто чарами всё тут заклял - Мефиста.
В соцветьях пьяных дышат тьма и грех.
Отправлено всё мутной страстью ночи.
Свистит из темноты беззвучный смех:
Миг - он появится и захохочет.
1932
Розквітлий сад і місячна імла.
У вогких вітах — голос солов'їний.
... І ніч майова п'яно попливла,
І гріх стає, мов дівчина, невинний.
Ні. Тричі ні, о, Фавсте молодий,
І ти о, Марґарито, світла й чиста:
Між трав і квітів — вогняні сліди
Того, хто все закляв отут, — Мефіста.
В сп'янілих квітах дишуть тьма і гріх.
Все отруїла тьмяна пристрасть ночі.
З-під темноти сичить стиснутий сміх:
Ще мить — він з'явиться і зарегоче.
1932
Евгений Маланюк 1897-1968 Расцветший сад...
© Copyright: Алёна Агатова, 2024
Свидетельство о публикации №124051800204
Свидетельство о публикации №124051800204
Рецензии