Евгений Маланюк 1897-1968 Так грезилось..

Так грезилось: пьянящие слова
В истоме душной ночи. И меж нас
Ни памяти, ни тени... Лишь плыла
Ночь в августе. Лишь празднично и властно
Созвездия ткут свой извечный путь.
В один аккорд слились душа и тело.
В один...
Нет, слишком много захотело
Воображенье пылкое. Нет, прочь! Забудь!

Всё возвращается. Всё мстит. Всё, всё.
Идёт кругами, душит кругом каждым.
Идёт, точно на плаху, и несёт
Необоримый приговор: ни разу.
И ночи возвращаются, и все
Слова ночные память вновь диктует,
И ласки повторяет вновь.
И всуе
Молиться страшной мёртвой  Красоте.
11.09.1947


Так марилось: п'янкі нічні слова
У душній томі. А межи нас - нікого,
Ні спогаду, ні тіні... Лиш сплива
Серпнева ніч. Лиш святочна і строго
Сузір'я тчуть свою довічну путь.
В один акорд злились душа і тіло,
В один...
Ні, забагато захотіла
Палка уява. Ні, втекти! Забуть!

Все повертається. Все мститься. Все.
Йде колами. І душить кожним колом.
Роковане іде і знов несе
Необоримий присуд свій: ніколи.
І ночі всі вертаються, і всі
Нічні слова ось пам'ять знов диктує,
І пестощі повторює.
І всує
Молитись мертвій і страшній Красі.
11.09.1947