Мiстер i мiсiс Смiт

Мій милий, я дурна маленька, я хочу платтячко й Париж.
Та  в мене є складна робота, яку роблю, поки ти спиш.
(Елла Мухіна)

Життя – нудота, якщо завжди в нім
Все йде суворо за планом А.
Ти сіра миша, нічим не дивна
У цьому шлюбному амплуа.
А я не кращий – калюжа-офіс,
Планктон у ньому такий собі.
Наш шлюб – як жуйка, як давній «Love is…”
Вже щось рідесеньке між зубів.
Смаку немає, тож ти - колода,
А я – напевно, що імпотент.
Життя із видами на болотo -
Такий світив би нам хепі-енд.

Або ж почати сезон вендети.
І жити далі за планом Б.
Можливо, врешті уб'єш мене ти.
Можливо, сам я уб'ю тебе.
Ти не хвилюйся, бо не помреш ти;
В Парижі – точно, релакс, мала.
Тебе я викохаю без решти,
Бо знов, як юного, завела.
Збудивши голого пістолета,
З курком ти граєшся язичком.
Геть кобуру з нього – твоє кредо.
А я не проти – come baby come.
Минуле з пам’яті краще витри.
Спущу я в тебе, а ти – курок.
Сезону шлюбу амінем титри.
Сезон вендет – нескінченний строк.