Як хочеться призупинити час,
Вернутися в далеке те минуле.
Воно завжди в серцях у нас,
Бо настояще нас уже руйнує.
Ми не тікаєм від проблем,
Але чомусь вони нас накривають.
Колись ми вірили у кожний день,
Тепер сьогодні, що буде ми не знаєм.
Не твердо ми стоїмо на ногах,
Сьогодні земля під нами плаче.
Такий тяжкий нам доля дала шлях,
А колись жили зовсім ми іначе.
На жаль я не жаліюсь, а вірю в те,
Що не можливо нас уже зламати.
Але не можу не сприймати все,
І як колись не можу вже літати.
Я знаю, що час колись настане,
Що все розтавить по місцях.
Але минуле завжди буде над нами,
Через той біль сьогоднішній і страх.
Важкі часи...проходим наче карму,
Навчились цінувать своє життя.
Щоб було небо в нас безхмарне,
І поскоріш закінчилась війна!!!
Як хочеться призупинити час
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2024
Свидетельство о публикации №124051106651
Свидетельство о публикации №124051106651
Рецензии