... Так! Саме так - прискорюєм життя -
В гонитві за примарним, наче, ціллю.
А там, дивись - й немає майбуття
Та і минуле - вкрите диво-цвіллю.
Так - обмаль часу. Чи він справді є?
Таке лише нам іноді здається.
Стискають миті серденько моє
І Вічність з моїх мрій здавна сміється.
Пройти б туди, в світи за дзеркала,
Де все інакше, де інакша доля,
Де вже волошка день свій одцвіла,
Де всі думки й надії знову голі!
Стою, дивлюсь в відчинене вікно -
Весна минає. І життя минає?
Та сліз не буду лити все одно -
Хай і Господь зневірою карає...
Так! Саме так...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2024
Свидетельство о публикации №124051006907
Свидетельство о публикации №124051006907
Рецензии