Гробки заозером

Ось знову на Трійцю в село своє їду
не всі мене люди узнають,
на цвинтар піду,щоб померлих провідать
де рідні мої спочивають.

Цей потяг везе мене знов до села
щоб рідним віддати пошану,
уже провідник і квитки віддала
я бачу перон привокзальний.

Вокзал залізничний,Шевченка перон,
в вікно розглядаю довкілля
поїхав мій далі плацкартний вагон
автобусом їду вже в Білозір'я.

З автобуса я біля церкви зійшов,
і хоч я про приїзд не дав звістки,
узяв свої речі й повільно пішов
до Люби,своєї невістки.

Чому день гробків цей змінили -
незнаю,
та тільки громаді видніше
неправильно мабуть,-це я
так вважаю,
хоч люди тепер всі мудріші.

Місцеві провідати можуть частіше
та я всім скажу разів сорок:
"На цвинтар підем,як ходили й раніше,
вже третього дня у вівторок.

Гробки у вівторок - були так раніше,
це мабуть усі пам'ятають?,
погодьтесь,поховані тут найрідніші,
їх душі в цей день нас чекають.

Приїдьте щорічно у рідні краї
з скорботою болі і смути,
де сплять вічним сном Ваші рідні й мої
щоб біля могил їх побути.