И. Уткин Повесть о рыжем Мотеле Ч. 1 на украинском

Батько й дідусь працювали
Хіба ж він гірш за усіх  .
Мотеле рудий малий
Працює,
Аж спітнів.

Чого бажав не одержав.
(Його щезли мрії з кінцем)
Гадав навчатися в хедере -
Мусив стати кравцем.

- Тож накажете плакати?
Ні так ні!
І він клав десять латок
На одні штанці.

(Діло конешно це давнє,
Але й про давнє  не вмовчишь)
У пьятницю Мотеле давнєл,
Суботою їв фіш.

Жили були

Скільки домівок різних,
Стільки різних країн.
Кожен будинок - вітчизна,
Океан він.
І під кожним дахом слабко зшитім
Хоч який він слабкий,-
Своє щастя,
Свої миші,
Талан хоч який.
І рідко,
Дуже рідко -
Дві миші
На одну щілину!
Ось: Мотеле лагодить  жилетки,
А інспектор
Носить портфель синій.
І знає кожен у місті
Кравецьку бідність  одну.
А інспектор має
Бороду волосисту
І гарну жінку.
По-різному щастя ширяє,
По різному у кожних місць:
Мотеле  курку бажає,
А інспектор
Курку їсть.
Щастя - воно грайливе.
Чекай і лови.
Ось: Мотеле любить Риву,
Але... у Риви
Батько – рабин.
А рабин каже часто,
Неначе маніак:
«Їй треба
Велике щастя
І великий особняк».

Так мало що серце нишком
виє як паровіз,
якщо у мотелі щось велике,
так то тільки ніс.

- Ну що ж?
Накажете плакати?
Ні так ні! -
І він ставив одну лату,
І на жилет,
І на штани.

. . . . . .
Так, під кожним слабеньким дахом,
Який він не слабкий, –
Своє щастя, миші даром,
І талан свій.

І скільки життя не вперто,
Менше, ніж мало, не дати.
І у Мотеле
Була мама вірна,
Стара єврейська мати.
Як у всіх, звісно, кохана.
(Е-е-е...
Про це не говорять!)
Вона добре
Варила цимес  старанно
І добре
Народжувала хлоп;ят.

І пам'ятає він річного певно,
І піврічних отих…
Але Мотеле жив у Кишиневі,
Де багато Містових

Де багато молебнів заспівано
По царській родової
Де жив… пан… інспектор той
З гарною бородою...

Важко сказати про вир,
А вир стоїть
Біля рота:
Усього…
Два…
Погроми…
І Мотеле став
Сирота.

— То що ж?
Накажете плакати?
Ні, так ні! -
І він ставив лату
Замість жилета
На штанці.
. . . . . .
А дні хтось віз і віз.
І в небі надОрма
Висіли гудзики зір
І місячна
Єрмолка.

І в сонній, скупій тиші
Миші лякали скрипом.
І хтось шив
Комусь
Тахріхім.

Словник
давнел - простився
цімес - фасоля
тахріхім -саван