Мені б забути, що вже за шістдесят,
Згадати, що весна на дворі.
Та невблаганно роки твердят,
Що все хороше минає мимоволі.
Не прийде молодість в мій сад,
Не буде поцілунків щастя.
Минеться юності той зорепад,
Неначе була вчора в його власті.
Як хочеться забути, та не можу,
Що вже відкрила двері в старість.
І хоч давно вона уже не в моді,
Та все ж приносить в душу радість.
Вже більше чую мелодію печалі,
Яка біжить за обрій пройдених доріг.
Душа не хоче знати, що буде далі,
Та далі старість стане на поріг.
Що принесе в мій дім..не знаю,
Надіюсь, що все ж таки хороше.
Бо я давно до неї вже звикаю,
Хоч знаю, що не легка буде ноша!!!
Мен б забути, що вже за ш стдесят
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2024
Свидетельство о публикации №124050604619
Свидетельство о публикации №124050604619
Рецензии