Бум дверима, й геть із хати.
Вже ж почнуть куми плескати,
Що розмову звів до сварки,
Та змотався до коханки.
Я ж собі вдяглася гарно,
Бо мене дурити марно.
Вздовж фільварку зробиш коло,
Оглядаючись навколо,
Тихо хвіртку відімкнеш,
Та крізь сад у двір зайдеш.
І до горниці навшпиньках,
А тут я на модних шпильках,
Опахала чорних вій:
Добрий день, господар мій.
Зображаючи зітхання,
Демонструючи кохання,
Йдемо вулицею вдвох,
Ніби в танці робим крок.
У сусідів очі з дині,
Губи – гузки горобинні,
Кожен просто стовбеніє…
Ох як файно серце гріє.
Бум дверима, й геть з хати
© Copyright: Любовь Тильман, 2024
Свидетельство о публикации №124050402170
Свидетельство о публикации №124050402170
Рецензии