Колискова

І довгі думи, її очі, і хтось
Безкрайність напророчив...
(Олена Мос, Колискова поета)


В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Оченята – милі, рідні,
Ще і провідні.
Чи від того важко в квітні
Засинать мені?
Хай та місячна доріжка
Нас вночі зведе.
Щоб побути ну хоч трішки
Із тобою, де
Скрізь поля із полуниці,
Сніг із бланманже.
Чи то мріється, чи сниться –
Сам не знаю вже…
Як в гондолі  б, до світання,
В місячнім човні…
Тільки спокою питання
Не дає мені…
Хай десь там куняє степ і
Вгрілося село.
Якщо так не сплю без тебе,
Що б разом було?
Врешті, необов’язкова
Відповідь на це.
Хай лунає колискова,
Хай твоє лице
Мила усмішка осяє.
Ніжна, як весна.
Ти така чудова вся є!
Мила, засинай!


Рецензии
Це треба читати перед сном) Тоді забезпечені найчарівніші сни... Ти, Мишко, чарівник)) Дякую за Поезію, що поєднує в собі і ніжність, і зоряне світло, і місячну лампаду... Привіт і мій уклін).
🌒 ☀️ 🌙 🌹

Ольга Заря 2   03.05.2024 15:37     Заявить о нарушении
Олю, дякую тобі гречно!)
Щось не дуже мені поки що дається вольове рішення щодо творчої паузи)
Ну доки пишеться, ще трохи поримую...
Може, ще щось цікавеньке Муза подарує)
А може, взагалі навіє рішення зупинитися.
Піти на піку - це красиво. Хоча все одно сумнів є: а чи пік це? От і тягне ще поекспериментувати та віднайти якийсь потенціал...
То подивимося)

Илахим   04.05.2024 21:04   Заявить о нарушении