Колискова
Безкрайність напророчив...
(Олена Мос, Колискова поета)
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Оченята – милі, рідні,
Ще і провідні.
Чи від того важко в квітні
Засинать мені?
Хай та місячна доріжка
Нас вночі зведе.
Щоб побути ну хоч трішки
Із тобою, де
Скрізь поля із полуниці,
Сніг із бланманже.
Чи то мріється, чи сниться –
Сам не знаю вже…
Як в гондолі б, до світання,
В місячнім човні…
Тільки спокою питання
Не дає мені…
Хай десь там куняє степ і
Вгрілося село.
Якщо так не сплю без тебе,
Що б разом було?
Врешті, необов’язкова
Відповідь на це.
Хай лунає колискова,
Хай твоє лице
Мила усмішка осяє.
Ніжна, як весна.
Ти така чудова вся є!
Мила, засинай!
Свидетельство о публикации №124050206580
🌒 ☀️ 🌙 🌹
Ольга Заря 2 03.05.2024 15:37 Заявить о нарушении
Щось не дуже мені поки що дається вольове рішення щодо творчої паузи)
Ну доки пишеться, ще трохи поримую...
Може, ще щось цікавеньке Муза подарує)
А може, взагалі навіє рішення зупинитися.
Піти на піку - це красиво. Хоча все одно сумнів є: а чи пік це? От і тягне ще поекспериментувати та віднайти якийсь потенціал...
То подивимося)
Илахим 04.05.2024 21:04 Заявить о нарушении