В Кременчуці цвітуть каштани,
А в Лисичанську, під вікном
( Колись моїм...) дерева рвані,
Немов посічені серпом.
Та квітнуть також. Гоїть рани
Весна, що в котрий раз прийшла.
Бузкові вранішні тумани
Вона у місто принесла.
А ще надію, що скінчиться
Колись і ця страшна війна.
А тиша поки тільки сниться,
Війною зболена сповна...
Цвiтуть каштани
© Copyright: Валентина Комина, 2024
Свидетельство о публикации №124050106779
Свидетельство о публикации №124050106779
Рецензии
Дякую, Валентино, за такi гарнi вiршi.Росiйською мовою вже й не пишеться нiчого? В мене немае украiнськоi клавiатури у смартфонi. Тому пишу з помилками. I - англiйське. В Iзраiлi теж вiйна. Вона, мабуть, закiнчится вже, коли нас не буде. Чи доживемо? Я не впевнена, на жаль, у цьому.
Як Ви у Кременчузi? Бойовi дii е чи
немае? Додому повертатись немае сенсу.
Розбито усе й немае зв'язку.
Бажаю миру i здоров'я, надii на свiтле майбутне.
Вера Шляховер 29.06.2024 05:52 • Заявить о нарушении
Як Ви у Кременчузi? Бойовi дii е чи
немае? Додому повертатись немае сенсу.
Розбито усе й немае зв'язку.
Бажаю миру i здоров'я, надii на свiтле майбутне.
Вера Шляховер 29.06.2024 05:52 • Заявить о нарушении