Весна на сердце на украинском

    ВЕСНА  НА  СЕРЦІ…
Весна, вже  в квітах, з  сонцем  наступає -
А в серці, наче диво, загорівся первоцвіт…
Поет він як ніхто, в коханні,  глузд пізнає:
Душею, відшліфує та огранить  самоцвіт!

Де є ще - зближення мистецтва і природи,
Щоб так, враз, загоралася наснага й жар,
Щоби  слова  текли, як  ті джерельні, води,
В очах, лише поглянь - горить уже, пожар!

Чарівне місце:  природа та шматок землі,
Де  сам  працюєш,  й  на  душі співається…
Там почувається, неначе ти живеш в селі:
Уранці, з півнями та сонцем підіймаєшся!

За зиму, щось зламалось, та уже просіло:
Прибити, поладнати - все до діла, в суть…
З твоїм приїздом, дача зразу ж проясніла,
Й сусіди - в поміч, та до свого столу звуть!

А ще моя сусідка, та що трохи далі й зліва,
До мене зачастила розказати просто гріх:
Давно живе без чоловіка, і занадто хтива,
Сама ж - чарівна, як незайманий «горіх»!

Вона вже знала, що пишу вірші й промови,
Що хист до слова, маю не аби усе ж який -
Наливку принесла, сама й уже без змови:
Та поцілунок, перебив той смак, її  гіркий!

Сусідка  розцвіла,  як  хризантема й  рози,
Вона вже готувала, мені,  не тільки борщ…
Були ми разом, поки сталися  Білі морози,
Та вигорів, побляк на сонці і морозу хвощ!

Вірші писав святкові та різні поетичні Оди,
Сам закохався, що носив Тетяну на руках:
В коханні, як завжди, бувають  дужі  Роди-
Ми побралися вже наяву, а не у моїх снах!

Тепер у двох живем,  зимою разом в місті,
На дачу їздимо, що разу і на весь сезон…
Татьяна - вся тепер заквітчана, в намисті:
Кохання в нас тепер навіки, а не тільки на сезон!

01 травня 2024 року
Віталій Косенко