Ми різні є, і схожі одночасно,
Такими ми прийшли в цей дивний світ,
Талантом кожен володіє власним,
То вниз кидає нас, то знову зліт.
У різних ролях, різних іпостасях,
Душею, серцем живемо в віршах,
Ми пишемо про те, що є на часі,
Частенько зі сльозами на очах.
Ой, як то все нам, творчим, зрозуміло!
Життя завжди куди-небудь несе:
То, як вулкан ми, а то скромні, милі...
То тихі, то від люті нас трясе...
Якби не почуття та шквал емоцій,
То й не писали б мабуть віршів ми.
Та в наших силах то і в нашій змозі,
Світитися, не боячись пітьми.
Перо тримати з світлом у долоньках,
Творити, бо ж ми - діти є Творця,
Сини Ним створені Його та доньки,
Повинні честь цю нести до кінця.
30.04.2024 г.
Перо тримати з свiтлом у долоньках
© Copyright: Татиана Максимова, 2024
Свидетельство о публикации №124043002485
Свидетельство о публикации №124043002485
Рецензии