Единственного сына, война погубила

 ЄДИНОГО СИНА - ВІЙНА ЙОГО ВБИЛА

Від страшної звістки
Вона враз посивіла -
Єдиного сина - війна
         його вбила.

Плакали очі, нема
     більше сльоз,
Сил не було, переступити
               порог.
 Без батька ростила синочка.
В Афгані вбили її
          Васильочка...

Жила ради сина -
Він для неї опорою став.
Загинув синочок -
Світ не милий їй став.

Привезли, з його тілом,
        до хати труну.
Відкривати заборонили...
На синочка подивитись
         останній раз
Не дозволили матері,
Хоч ридай, чи не ридай...

Від страшної звістки
Вона враз посивіла -
Єдиного сина -
війна його вбила...
Єдиного сина -
війна його вбила...
29.04.2024
 


Рецензии
Жму вашу руку, Виктор.

Кованов Александр Николаевич   14.05.2024 13:17     Заявить о нарушении
Спасибо, Александр Николаевич, за чтение "Единственного сына, война погубила" и за пожатие руки. С удовольствием и благодарностью жму Вашу. Доброго Вам здоровья и всех благ. С теплом,

Виктор Старик   14.05.2024 16:59   Заявить о нарушении
27 парней из 30 моего взвода погибли в Афганистане. Мне повезло. Только контузия. Не могу не переживать за то, что творится сейчас.

Кованов Александр Николаевич   14.05.2024 17:46   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.