Дiм

               
Здійснилась моя мрія. Ожила
батьків хатина в тихому містечку,
де я колись із сестрами  росла,
немов мала пташина у гніздечку.

Було всього в далекі ті роки,
та й щастя ту оселю не минало,
бо справжні там жили трудівники.
І будували дім навік… А сталось…

А сталось так, що хаті довелось
перетворитись в пустку холоднечу
на довгий час… Але нарешті ось
тут люди, радість, бігає малеча…

Дзвінкий дитячий знову чути сміх –
четверте покоління буде в хаті!
Нехай же пам’ять бережуть про тих,
хто цей будинок зміг побудувати.

Одна була міцна сім’я у нас:
з Росії – мама, тато – з України…
Тож зараз нам в тяжкий суворий час
триматись треба правди і родини.
                25.02.2024.


Рецензии
Так, Валюшо, тримаймося і віримо!

Машенька-Маруся   20.07.2024 21:09     Заявить о нарушении
Держимся, сколько хватит сил...

Валентина Яроцкая   21.07.2024 21:31   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.