Недiля до Недiлi

Що пальма, що верба - все проза лицемірства.
Ти їхав віслюком туди, де світ - товар.
Де горді продавці наповнені презирством,
а кожний покупець шукає лен примар.

Ти знав, що через п;ять ці милі нині люди
кричатимуть наверх «Розпни його! Розпни!»,
бо в кожному живе свій виплеканий Юда,
що раю не пізна без смертної вини…

Ти бачив силует неділі на ряднині
і контури війни за те, чого нема
й ніколи не було ні в Батькові, ні в Сині,
бо злих бажань полон - то вічності тюрма.

Здавалося б, чого іще від них чекати?..
Убивця любить кров мішати із слізьми,
бо муки почуття для нього - просто грати,
якими вічний страх малює сни пітьми.

Ти знав про це. Ти знав. І все ж таки заїхав
у сповнений людьми, пустий Єршалаїм,
де радість майже скрізь торгується за лихо,
бо виключне чуже здається там своїм.

Ти духом лікував. Ти смерть триножив словом.
Ти знав, що серед них є ті, хто після зрад
прокинуться й підуть туди, де все готове
для того, щоб знайти душі безпутній лад..