Хай кажуть, що любов слiпа

Занадто горда!
Занадто правильна!
(Олена Мос,  Це вже занадто)

Хай кажуть, що любов сліпа.
Але у всіх є свої вади.
Рішуча? Пуркуа б не па?
Я теж не дуже вайлуватий.
Занадто горда? Леді Бос –
Точніше. Що ж, я досить мудрий,
Щоб знати: хай чимало поз
Є в українських камасутрах,
Найсексуальніша – коли
Стає кохана «руки в боки»!
З тобою б точно ми були
Не просто пара – втіха Богу.
Ми надто вперті для рабів,
Занадто ніжні для тиранів.
Хто нас би, окрім нас, стерпів?
Такі вже ми багатогранні.
Хай неприступна, бо ціну
Собі провідала тепер ти.
Я делікатно натякну:
Це радше плюс, я досить впертий,
То і ціную не плоди,
Що радо падають в долоні.
То гниль. На штурм не раз іти,
Щоб опинитися в полоні
Тієї гарної мети –
Це гідний акт капітуляцій.
Лякай  «занадто» цими ти –
Я «досить», аби не лякаться.
Нехай з тобою і наб’ю
Найбільшу із можливих гулю.
Я ж досить вірний – оnly you.
Завжди в кишені гідну дулю
Тримаю проти лівих чар.
Не відхреститися від мене.
Галантний – то й не яничар.
Та запальний для джентльмена.
Блудити? Вища в нас мораль.
Аскети? Надто вже розпусні.
Я демон-інтелектуал,
А не банальний біс-спокусник,
Щоб бути ангелом простим,
Ти зваба надто сексуальна.
Любов – вогонь, а вірші – дим.
Страсть -фіміам, а храм – це спальня.
Любов тримає терези.
На шальках наші всі контрасти.
За рівноваги шанс даси,
А може й відповідь «Гаразд», ти!