Тримають атлантами Мову поети

Тримають Мову всі поети,
Як ті атланти - нашу Землю,
А Рима - наче еполети,
І сила Слова кріпить греблю.

Цю греблю вічність не проб'є,
І час цю греблю не зламає!
Бо Сила Волі в греблі є!
Поет у серці Волю має.

Її карбує вірним Словом,
Сильніш якого не буває.
І розквітає рідна Мова,
Її з долоней напуває.

Її плекає, як дитину,
Завжди до серця пригорта.
Несе на плечах Україну,
Як у атлантів
Сила
та.

То - не атланти! То - поети!
То не планета! - Наша Мова!
Триває Сили естафета.
Ця естафета - Сили Слова.

Козак =GrafBorisfen=
http://stihi.ru/2024/04/25/596

Під час війни НЕ МОЖЕ БУТИ СВЯТ!
ТАМ убивають, а отут - СВЯТКУЮТЬ?
Ганьбі-брехні навчили фсіх підряд,
Фсі - як німі, бо нічого не чують!
Під час чуми не може бути свят! -
Там мруть на цвинтар, а отут - банкують.
Ідіотизм - страшніш найгірших зрад!
В серцях та душах хробаки жирують...
=GrafBorisfen=

А ми свою вроду собі готували!
Нам байдуже інші! на інших начхали.
Ми знаєм своє, українське, співуче.
А що там за обрієм? Хмар різних кучі. Тому фсіх від заздрощів плющить у скриньці,
а нам на це - пофіг, бо ми Українці.
=GrafBorisfen=