Це може уві сні примаритись,приснитись,
щоб знищити багатство це безцінне,вікове
у лісі,де колись було можливо заблудитись
хоч ліс заозерянський в моїй пам'яті живе.
Давно в селі не був,місця усі знайомі
але чомусь я лісу вже свого не узнаю,
біля будинку дядька,біля батьківського дому,
де ліс шумів,птахи співали наче у раю.
Дивлюся навкруги стоять ділянки голі,
там,де раніше ріс сосновий,хвойний ліс
не видно вже ні дуба,ані клена,ні тополі
з дитинства до яких душею так приріс.
Де клени і дубки так між собою шепотіли
куди з відерцем бігав по ожину і гриби,
та від побаченого болем моє серце защеміло
і я не зміг оговтатись по тому пів-доби.
Я відчиню ворота в двір колись своєї брами
красою неземною міг нас радувавати ліс,
якби не ті лісгоспи,лісники та пилорами
і жадність,бо у душах їх,вселився мабуть біс...
Заозерянський л с
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2024
Свидетельство о публикации №124042403335
Свидетельство о публикации №124042403335
Рецензии