Тирасполь. Приднестровье

Придністров’ю

Мирні ранки над Придністров’ям
Зустрічаємо радо знову.
Їх наповнюєм світлом, любов’ю.
І вивчаємо рідну мову.

Ми веселі пісні співаєм,
Наша дружба в віках освячена:
Мови різні звучать понад краєм,
І всі – рівні, всі мають значення.

І святкові салюти нині
День Республіки сповіщають.
Всі народи в єдиній родині
Процвітають у рідному краї.






Чарівні фонтани

Переливаються, вирують і співають
Під сонечком фонтани чарівні.
А сонце закотилося до краю:
Останній промінь ллється по струні.

Дзюрчить вода, вихлюпує струмочки
І жебонить під музику дзвінку.
З дитинства спомин: за селом ставочки
І каченята дикі на лужку…

Вечірній час. Фонтани звеселяють.
Народу гомін, радість, чути сміх.
Пісні звучать від краю і до краю.
Десь молодик на хмароньці приліг.

І зірочки на небі, наче квіти
Повисипались з кошика навкруг.
Намилувавсь красою, наче діти,
Вже місяцю пора за виднокруг.

Уже фонтани відспівали дзвінко,
І засинає матінка-земля.
Ясна Венера, чарівна перлинка,
На воду задивляється здаля.


До осені далеко…

До осені далеко! Тільки серпень
Чарівно ступить завтра на поріг.
Навкруг буяє повноцвітна зелень,
А квітів, квітів… стільки, як доріг.
До осені далеко, ми ще встигнем
У морі накупатись чи в ріці.
Та раптом впаде яблучко достигле,
І сік – немов сльозинка на щоці…
До осені далеко… Чи далеко?
Тремтить уже в серпанках
срібна даль.
А над хатиною кружля лелека,
Пташат здіймає на крило. Печаль…
До осені далеко? Ой, не знаю,
Чомусь берізки в золоті стоять…
Тобі вклонюся, милий, рідний краю,
Рідна земля – то завжди благодать!



Тирасполю

У сузір’ї прекрасних міст
Наш Тирасполь – яскрава зірка!
В день осінній сонечко – гість.
Різних мов тут звучить говірка.

Рідне місто вітаємо ми
З ювілеєм в цей день чудовий,
Із дитинства знайомі стежки,
Що ведуть нас до рідної школи.

Безліч славних пам’ятних місць
І яскравих парків, майданів…
Наша дружба народів – міць!
Слова щирі звучать з екранів.

Всі найкращі слова, всі пісні
Ми даруємо місту й містянам,
Ми бажаєм, щоб ранки ясні
Ворожнеч не вкривались туманом.

Ми бажаємо місту добра,
Процвітання, і величі, й слави!
І народів щоб дружна сім’я
Тут трудилась на славу держави.

Всі ми разом святкові пісні
Заспіваємо гучно нині.
Ми живем на прекрасній землі,
Вдячні долі за все й Батьківщині:

Бо дитинство наше – у квітках,
Ні війни ми не знаєм, ні горя.
Осінь йде в золотих чобітках
Поміж листя яскравого моря…

Хай цвіте наш Тирасполь роки,
І століття проходять невпинно.
Пропливають у небі хмарки,
Посміхаються місту дитинно.

Тирасполю

Золото каштанів, лип і кленів
Знову простеляється до ніг.
А ялинки, глянь, які зелені,
Хоч зима вже скоро на поріг.

Мій Тирасполь заплива в тумани.
Огортає золотом стежки
Осінь, що крокує поміж нами.
Я Тирасполю дарую ці рядки.

Я бажаю місту і містянам
Тільки миру, ясної зорі!
І щоб весни: юні, милі, ранні,
Принесли лелеки на крилі.






Тирасполю

Золотом листвы шуршит дорожка,
Что ведет меня от дома в класс.
Улыбнись, сестрёнка, моя крошка,
Ведь сегодня светлый праздник в нас!

Под Покровом пресвятой Марии
Наш Тирасполь празднует свой день.
Любим город мы, всегда любили.
Небо мирное пусть не закроет тень!

Благословенья городу попросим –
К небу руки и глаза вмиг возведём.
Пусть лишь золотом сверкает осень,
Небо плачет только лишь грибным дождём.


Тирасполь – лучший город на Земле!

Тирасполь – лучший город на Земле,
В нём наше всё: закаты и рассветы.
Мелодии у солнца на крыле,
Сегодня все для города уж спеты.

Желаем счастья городу мы вновь,
Благополучья, мира, процветанья.
В наших сердцах – одна на всех любовь:
Тирасполь! Лишь тебе все пожеланья!

Желаем мира всем народам здесь,
Пусть радость будет – поровну для всех!
Ликует город, солнцем полон весь,
Вокруг звучит счастливый детский смех.


Осінь на Дністрі

На вітрі листя щедро золотиться:
Немов у золоті дерева і поля,
Чарівно лист кружляє, наче птиця,
Осіннім сяйвом вкрилася земля.

Старий Дністер невпинно котить хвилі,
Берізки закохались в дивну синь,
І «літа бабиного» дні проходять милі,
Гра кольором, куди лиш оком кинь.

Десь там село на схилах у туманах
Вже спочиває, вже чекає змін.
І незабаром зимонька на санях
Прийде красуні-осені взамін.


Желание

Я на веточку сирени погляжу
И цветочек тут волшебный отыщу,
Чтоб в цветочке лепесточков было пять,
Чтоб желанье поскорее загадать.
Я желаю мира людям всей земли,
Я хочу, чтобы цветы в садах цвели,
И всегда звучал счастливый детский смех,
Пусть сбываются мечты всегда у всех!
Я тебе, родной Тирасполь, подарю,
Эту веточку и ясную зорю.
И еще дарю чудесные цветы,
Чтобы в мире расцветал прекрасно ты.
Солнца лучик с неба золотой
Всем приносит радость и покой.
Расцветает город пусть родной!
Я горжусь родною стороной!

Танці Осені

Пані Осінь з Вітром танцювала,
Вальсом розсипала листопад,
Мов цариця, золотом ступала
І не оглядалася назад.

Вітер ніжно осипав їй скроні
Діамантами із ранніх рос,
І туманом огортав долоні.
Їм кохання випав дивний льос.

Танцювали щиро, безупинно,
Огортали золотом садки,
Осінь посміхалася дитинно.
На калині зріли ягідки.

Чарувала Осінь гай, діброву,
Фарбувала щедро старий ліс,
І росу збивала світанкову
На вінок із золотавих кіс.

Танцювала… Клекіт журавлиний
Їх кохання ніби обірвав:
Залишились лічені хвилини,
А в красуні ще багато справ.

Враз Зима зненацька промайнула,
Із Морозом танець повела.
Дивна Осінь наче стрепенулась
І за небокрай геть відійшла.