остатки души. залишки серця

Остатки души, лишь мои, только мне,
в этой гигантской, огромной вселенной.
С шансом удачи, что стремится к нулю,
но кто б ведал еще, о той переменной?

Той, что в сердца ударе, потому и не сплю,
в каждой боли, секунде, в мгновении, в кванте,
в информации, что как антенна ловлю,
потому и строчу, а не то, чтоб талантлив.

Там, на дне моей жизни, сосуда из рифм,
на острие этой стрелки секундной,
там, где теряется пространство и смысл,
в сути искомой, гениальной и скудной,

в огромной вселенной, только лишь мне,
Послание — кодом, природным осадком,
Души моей тайны, скелеты в шкафу,
Шифры прозрачные, сердца остатки.



ці залишки серця, це тільки мені.
На світобудову, величезну та дивну.
із шансом до успіху, що прагне нуля,
та знав би ще хтось так, про річ цю, - ту змінну?

Та, що в серці ударах, тому і не сплю,
У кожному болі,  у кванті, у миті.
В інформації, що як антена ловлю,
і пишу. Хоч і, не талAновитий.

Там, на дні від життя мого, судини із рим,
що на вістря, тої стрілки секундної,
Там, де губиться простір та сенс.
У суті шуканої, блідої й розумної.

У величезному всесвіті, тільки мені,
кодом в посланні, осадом, що ллється,
Душі таємниці, скелети у шафі,
шифри прозорі, залишки серця.