Війна вносить свої корективи
В наше більш-менш стабільне життя:
Знов ракети і знов нема світла
І по вулицях, і по домах...
Ми без світла стаємо вразливі,
Без зв'язку потребуєм людей
Тих, хто з нами офлайн поруч нині,
З ким ми мало розмов ведем,
Бо екран не дає нам скучати,
А коли той екран потух, -
Починаємо вмить помічати
Те, що ми одинокі тут.
Те, що мало турбують стосунки,
Те, що часто "відстАнь" звучить...
Нам стають так потрібні люди -
Рідні люди - в похмуру мить.
Нам екран все життя заміняє,
Але це тільки штучне життя,
Справжнє - це є життя реальне,
Це батьки, це друзі, сім'я.
Війна вносить свої корективи
І кричить: "Ти справжнім цінуй!
Обіймай і люби своїх рідних,
І живи, а не просто існуй!.."
Вiйна вносить своi корективи
© Copyright: Лиза Бондаренко, 2024
Свидетельство о публикации №124042105754
Свидетельство о публикации №124042105754
Рецензии