Про автобус на броди...
життя людей на казку мабуть схоже,
бродянського сьогодні вже не буде
додому добирайтесь хто чим зможе.
Таким ось чином підіймаю тонус,
напевно йти вже заморився трішки
бродянський відмінили цей автобус
я до озаозера плетуся знову пішки.
Хоч я живу в теперішньому часі
і зовсім не боюся темноти,
щоб на зупинці встати на капкасі
та пішки по заозеру пройтись.
Щоб до мети добратись-далеченько
кілометраж для ніг,це просто жах
автобус відміняють так частенько,
та тільки з ношею нелегко у руках.
Хоч нелегка в руках у мене ноша
без транспорту я мабуть не один
до цілі доберусь через холошу,
бо поламавсь автобус на броди.
А на броди автобус знов не ходить
та й на авто не кожен підвезе,
над Білозір'ям сонечко заходить
хтось може й підвезти,як повезе.
Якщо мене узнали-зупиніться,
подам Вам руку,з Вами обіймусь
до мене,я не гордий,придивіться,
це ж я Сашко,з заозера,Карпусь.
Я у село приїхав,- все здаюся,
а землякам скажу:"Ваша взяла,"
і з Богом в серці якось доберуся
на рідну вулицю Андія Бідана.
Я по дорозі бовтався й гойдався
але села ніколи не зречусь,
та Слава Богу до мети добрався
з повагою до Вас,Сашко Карпусь...
Свидетельство о публикации №124042103586