Проста iстина

Виявляється, я можу без тебе жити
(Юка Санна)
http://stihi.ru/2024/02/19/4192

Отаке в нас: разом відчай -
І журба на самоті.
А єдиних, мабуть, двічі
Не зустрінеш у житті.

Ночі – ніби вовчі ями,
Зорі – порох від фортець.
Що від себе манівцями,
Що від тебе навпростець.

А мету тієї втечі
Охрестив би, мабуть, я
Широтою порожнечі
З довготою небуття.

Плачуть просто так дівчатка,
В віршах – ми, чоловіки.
Може, доля – як пальчатка?
То й міняй їх залюбки…

Що те серце чоловіче?
Рукавичка-теремок?
В те ж русло нелегко двічі
Прямувати хід думок.

Вже не б'ються наші глеки.
Але істина проста:
Холод від вогню далекий,
Та ще дальша теплота.

Де ті посмішкі і де ці
Щирі сльози? C'est la vie.
Може, хоч в рядки вкладеться,
Що не вклалось в голові.

Отакі тепер в нас справи:
Все звелося нанівець.
Був я пензликом яскравим -
Став як сірий олівець.

Ось тому хоч стрель у вічі,
Де кінця тунелю ждеш.
Не зустріть єдиних двічі.
Та й одного разу теж.