Думи...

Думи мої,думи!
Добре мені з вами !
Дякую,що стали
На листах віршами!

Дякую,що дали
Світу передати
Те ,що серцем чую
Що варто  сказати.

Може хтось почує,
А хтось відмахнеться.
Думи мої ,вірші мої
З вами легше живеться.

Те що в серці маю
На лист чистый ллється ,
А що лине в минуле
То вже не вернеться.

А що ж то майбутнє?
Мовчить, не розкаже...
На путь який стати
Куди йти, підкаже?

Під дерево стану
Послухаю тишу,
А серце шепоче:
Тебе не залишу!

Воно правду каже
Навчись його чути
Щоб воно не кричало
Як вранці когути!

Почуй серця шепіт,
Не будеш хворати,
Бо  правду від себе
Не зможеш сховати!

Кажи собі правду
Глянь сміло їй в очі!
Сни іноді сняться...
Буває пророчі.
 
Боятись не треба...
Життя хоч не вічне
В Душі є потреба
В єднанні з Одвічним.

Мої думи-вірші
Я з вами правдива
Я з вами відверта
І в вас моя сила!

Ой людоньки,люди!
В добрі наша сила!
А ненависть люта
Лиш війни зростила.

Лиш війни та горе !
Куди їх подіти?
Під землю відправить?
І віростить квіти?

Нехай квітнуть трави
Нехай ростуть діти,
Всі будуть здорові
Й життю лиш радіти!

Давайте єднатись
В добрі наша сила!
А ненависть люту
Вода з серця змила!