Пид жайворона писню
Все хлюпотить в калюжі Місяць,
Як горобець, у літа тлі…
Гойдає течія колінця.
Гуляє вітер на мітлі.
Бриньчить десь жайворона пісня.
Бичок прорізав криком день.
Ласкаве Сонце каже: «Грійся».
А пам'ять лине в прірву десь.
Дубець вхопив хмаринку чіпко,
Прошелестів: «Тебе люблю»…
Ромашок голови так близько.
І до щоки щока-велюр…
Життя – корона верховійна.
Душа чуттєвої ріки
Щось там нашіптує: «Все мине»…
До ніг, як котики – віки…
Спадає день в багряний вечір.
Цвіркун на скрипочці заграв.
Збіг рій миттєвостей – до втечі.
Будь! – радісна душі пора…
В’ячеслав Шикалович
18.12.2009р. – 17.04.2024р.
Свидетельство о публикации №124041702609