639. Буремна молодiсть

Буремна, буйна, турбулентна молодість моя...
Не сумнівайся, що тобою я пишаюся!
Ганьбився, знай, я по життю до самого кінця,
І з проривним минулим ніжно обіймаюся...

В імперії крамольних і неправильних думок
Пізнав усе – кохання, смерть, і кримінал, і зраду.
Іду вперед, бояться очі, але кожен крок
Дається знов. То, чи знайду тоді собі я раду

У цих складних, пекельних і нечуваних світах?
Міняються попутники, хоч як би не зближався.
Так треба. Боже, хай над головою буде дах,
Хоча не заслуговую я на добро і жалість.

Проходить час, і ось міняють дні усе навкруг:
Доходи, друзі, настрій, – мов тусуються в колоді.
Відкрив і знову граю в невідому досі гру,
Точніше, грає мною хтось – в підвалі, у болоті,

В пустелі, або в місті, на свободі або без...
Локацій – безліч. Чи є сенс тоді тримать образи?
Бо їхні тіні не лишають, тягнуть до себе;
Ти мусиш це забути, бо інакше зась до раю...

Буремна молодосте, вдячний я тобі за все;
Під оплески тебе я обіймаю й відпускаю.
Нове десятиліття у собі весь світ несе,
І до прекрасної мети я шлях увесь здолаю!

квітень 2024