Юрий Клён 1891-1947 Лот

1

Когда тебе являться станет в снах,
вещая разоренье, смерть и горе,
архангел гневный, тот, что движет зори
и судьбы мира держит на мечах,

- беги, оставь сокровища свои,
пусть позади пылает огненное море,
Содом проклятый, страшная Гоморра.
Тебя же вдаль пускай ведут пути.

Не оглянись, не то кольцом змеиным
в глаза тебе чумной ударит дым
и в тот же миг застынешь соляным
с
т
о
л
п
о
м

Взнесёшься ты как памятник позора,
как вечный факел срамоты,
на смех потомков и на страх толпы.

2

Нет, зёрна цветника души твоей
ты пронеси сквозь бурю и огонь,
зажав их в теплой нежности ладони,
чтоб кто-то снова вынянчил из них лилеи.

Ведь вновь  когда-нибудь лоза холмы покроет,
поэту увенчает вновь чело.
Зазеленеет снова оболонь,
и волны вёсен чёрный ил весь смоют.

Сквозь шум и полымя пожаров страшных
лови далёкий колокола звон,
что с ветром долетел с незримых башен.

Грядущее, как винограда гроны,
к рукам твоим сквозь дым, сквозь чад и жар
склоняет тяжко свой пьянящий дар.

ЗОРИ - звёзды
ГРОНА ж. южн. зап. кисть, гроздь. Словарь Даля.


Лот

1

Коли тобі являтимуться в снах,
віщуючи руїну, смерть і горе,
страшні архангели, що движуть зорі
і долю світу важать на мечах,

-- тікай, покинь скарби свої в містах.
Позаду хай шумить вогняне море:
страшний Содом і проклята Гоморра.
Тебе ж нехай веде у далеч шлях.

Не озирайсь, а то кільцями гада
жахне тобі у вічі чумний дим,
і скам'янієш миттю соляним
с
т
о
в
п
о
м

Зависочієш пам'ятником зради,
довічним факелом своїй ганьбі,
на сміх нащадкові, на жах юрбі.

2

НІ, зерна із садка душі твоєї
ти пронеси крізь бурю і вогонь
у тихому теплі твоїх долонь,
щоб знов із них хтось викохав лілеї.

Бо знов колись лоза горби покриє
і знов поетові звінчає скронь.
Зазеленіє знову оболонь,
і хвиля весен чорний намул змиє.

Крізь полум'яний шум страшних пожеж
лови ти чуйним слухом дальні дзвони,
що вітер їх несе з незримих веж.

Майбутні дні, мов виноградні грона,
до рук твоїх крізь дим, крізь чад і жар
схиляють важко свій п'янкий тягар.

І. 36


Портрет поэта 1940-х гг. - рисунок Глеба Радченко