Десять

Ось ювілей як прилетів був в Сакраменто
Ступив ногой на омріяну то землю було я
І насолоджувавсь тоді ж бо тим моментом
Здійснилося чого так прагнула душа моя

О десять років, як ви швидко промайнули
Птах часу далеко в далечінь он вас заніс
Любов і жагу до життя мені ви повернули
А смуток тихо ви забрали із моїх доріг

Подарував Господь дорогоцінну був перлину
Та ще й таку що про яку я й мрій не мав
Чудову , вірну , мудру, гарную дружину
З котрою кожен день я радо себе почував

О Мудрість вся Госпоня. Хто її ото спізнає?
Ти вища понад міру від людського сприйняття
І хто своє ж будення всеціло Господу ввіряє
Той насолоду має повсякчасно від свого життя

Я дякую Господь Тобі за всі чудові краєвиди
І за природу й звірів котрих можу споглядать
За те що Ти навчав мене коли ж то я один був
Добром було на зло завжди і всім відповідать

Я дякую мій Бог й за всіх оцих переселенців
Котрі живуть тут мов одна великая ото сім'я
Хоч різні всі. Але ментальна турбулентність
Вгамовується тихим плином їх мирного життя

Ще й дякую Ісус що Ти мою оце ж родину
Збираєш усіх тут мов Мудрий Той Вівчар
І знаю- лиш в Тобі Христос то відпочину
Коли своє життя я покладу на Твій вівтар