Н.Бидненко
Холодні слова
Кричить душа, затиснута в лещата
Умовностей, кордонів, просто меж.
Любов мовчить, мов на хресті розп’ята.
Слова холодні… Де ти їх береш?
Мов холод сталі, що торкнувся скроні,
Слова летіли – скалки льодяні...
Кохання смерть у тисячі агоній –
Лишався тільки іній на траві.
Розбиті вщент обіцяні коралі…
Не руш мене, бо я іще жива!
Коли заснуть вколисані печалі,
Забуду й я холодні ті слова.
***
Кричит душа, зажатая в тиски
Условностей, границ и просто меж.
Любовь молчит, как на хресте роспятая.
Слова холодные...Где ты их берёшь?
Как холод стали, что висков коснулся,
Слова летели - осколки льда...
Смерть любви в тысячах агоний -
Остался только иней на траве.
Разбиты в дребезги обещанные цели...
Не трож меня, ведь я ещё жива!
Когда уснут укачанные печали,
Забуду и я холодные те слова.
Холодные слова
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2024
Свидетельство о публикации №124040803234
Свидетельство о публикации №124040803234
Рецензии