перевод стихотворения "Глаза" Милены Шафаратдиновой (г. Волгоград)
Пізднім вечором авітер у дворі гуля
Я немов би у муках копаюсь
Хоч писати про добре мету маю я,
Але, пишучи, все ж задихаюсь.
Все ж-бо добре в житті, ним є повна земля,
І усмішка з обличчя не сходить,
Тож поглянь мені в душу, і в очі поглянь,
І відчуй таємничу погоду.
Ти подивишся глибше - скажи, що там є?
Тихий омут, і дні чорно-білі.
Потони же іще - зрозумієш мене,
Чи від того вони порожніють?
Чи від того, що серце важке, не гуля,
Його шепіт - повз вуха; не коле.
Тож поглянь мені в душу, і в очі поглянь,
Адже очі не збрешуть ніколи.
квітень 2024
ссылка на оригинал:
http://stihi.ru/2022/04/18/2883
612. В очi Милена Шафаратдинова
© Copyright: Дмитрий Арутюнович Романов, 2024
Свидетельство о публикации №124040602608
Свидетельство о публикации №124040602608
Рецензии
ссылка на оригинал:
http://stihi.ru/2022/04/18/2883
Дмитрий Арутюнович Романов 06.04.2024 10:38 • Заявить о нарушении
http://stihi.ru/2022/04/18/2883
Дмитрий Арутюнович Романов 06.04.2024 10:38 • Заявить о нарушении