Кого здивуєш змінами в наш час,
Коли стабільність - недоступна розкіш?
Замінюється простір коло нас,
Країни, люди, хоч ти і не просиш.
Кого здивуєш смертю? Вона вже
Нам звична, як сусідка біля ґанку:
Сидить самотньо та терпляче жде
Свій час, тебе вітаючи щоранку.
Здивуй мене, здивуй мене, життя,
Яскравим, кольоровим водограєм!
Спостерігають з Неба, з небуття
Ті, кого ми, нажаль, не докохаймо.
Чипляй мене, життя, на свій гачок,
Щоби шпаківню не знесло надчасно,
Я в грі на вибуття не новачок,
Чіпляй мене наживо, міцно, властно!
Тримай мене, будьласочка, тримай,
Спекотним днем, холодними ночами.
Все змінюється. Сяє небокрай
І зменшуються відстані між нами.
Тому, хто п шов ран ш
© Copyright: Марина Захарова 77, 2024
Свидетельство о публикации №124040403470
Свидетельство о публикации №124040403470
Рецензии
