74!
(обганяючи свій некролог)
Vita non penis, іn manus non recipis!
Скільки треба часу? Нащо сімдесят чотири?
Але праща істини і факти заявили, ні, завили, -
проломили кумпол, заскрипіла хвіртка, мов вікно.
Неофіт я, тож питаю, - «Скільки бур тих прилетіло?
Скільки дум у мене, філантропа, підійшло?»
Ради Бога, підкажіть, лектриси-буквоїди-браття, -
шкандибати письмаку у рай, а чи до біса на роги?
Чом зникає в мені віра? Бо немає результату?
Клятви - Богу кочерга? Моли? Не плач? Пиши?
Вік - не член, в руках не втримаєш, пробачте!
Отаке життя! Воно щось людям завжди обіцяло,
але зовсім інше дало. Скупо. Дещо і мені.
Моє суще псалми «Алілуйя!» відспівало
і стара душа моя дубіє в ледве тліючім вогні.
Мекає баранів стадо зРади, (ляси аж до неба!),
теревені точить і підписує, сволота. Розуму нема!
«Добре!» - каже -«Якщо треба, значить, треба!»
«Зле не виповзкам і дурням!», - пастушок співа.
Та зі зла не можна відтворить нічого, окрім зла.
Егоїст я! Бо повірив в ці байки, (був дуже впертий!),
танцював-писав, строчило, та кричав «Спасибі!» і «Ура!»,
я хлебтав горілку й холодець під хрін на тих банкетах
з глитаями я глитав, із падлами не раз. А нахера?
Некрологи обганяю я, семидесятирічні, й сам я - інший.
Хай це трапиться. Та правду де знайти? Її нема!
Поки цибає почесна старість.Та стирчить у мозку вістря:
підвелися наші діти і взялися за рушниці. Бо війна.
Обіцянки, мов цяцянки - дурням зілля, ніби вівцям, -
«брюліки і мерси», правки і кадила-балачки попів.
Гримни з усієї сили з неба, Отче, - «Ти, якого біса
кліпаєш очима із ТБ, нікчема-клоун-мавпа-зрадник-вій?
Для війн?»
Від мого буття людського вже життя немає.
Що то за юдоль у альтруїста? Аlter ego у труні?
Більше світла, щастя й правди, Вишній Батьку!
Милостивість, хрест на лобі, чарку на скоринці! Що тоді?
Розум закружив мій. Він гуляє-свище, ніби вітер.
Море дум і димом кожний день заволокло.
М’ясорубка. Почасово, посекундно меле міксер.
Стільки сонмища бійців у небо відлетіло,
стільки душ дітей безхмарних відійшло...
Сімдесят чотири! Отче Життєдайний, де Ти і навіщо?
P.S.
Людці, надміру не цінуйте так свою породу!
Ми не царі! Душа і розум лиш життєвий плин!
Ми – небосередземні оптимісти-гріховодні,
бо всяко думаючим нас Всесвіт породив!
* - НЕОФІТ - новий прихильник якоїсь релігії. якого-небудь учення, суспільного руху або новак у чому-небудь.
** - ВІЙ - міфічна істота з повіками до землі.
*** - ALTER EGO – друге «я», двійник.
Свидетельство о публикации №124040301092