Дежавю...

Промінчик з Неба, або примхи долі,
Як відголос минулого життя,
Чи почуття, які вже охололи,
Відчули цю потребу спокуття?

Що вже було.  Було та промайнуло…
А душу наче смуток огорнув -
Чи так, скоріш, нагадує минуле,
На що колись  уваги не звернув.

Життя  одне, а Доля невблаганно
Та без зусиль склада калейдоскоп.
Де фiмiаму подих  фiлiгранно
У Пам’яті вплiтається в  Ескорт.

Себе вважай любителем чи профі,
З майстерністю у римах та стопах -
Аж раптом цей напівзнайомий профіль
З флюїдами від бісиків в очах.

Та нi капризом Долi нi сюрпризом
Цей спогад   сам себе затаврував
А флером чи то легковicним бризом
Про щось таке важливе  нагадав.

Те, що колись здалося неважливим
 В якомусь із життєвих перехресть,
Чи  навпаки  бажаним  та звабливим,
Але, як кажуть - не про вашу честь.

Та неодмінно – в грудні чи то в січні
Є віра у найважливішу  суть  -
Що вже колись шляхи непересічні
Все ж  спільну крапку дотику знайдуть

Стрічками у мереживо сплетуться -
Нехай  не зараз, а у майбутті,
Шляхи все ж неодмінно  перетнуться -
Хоч то вже у майбутньому житті.

Щоб неважливо, у якому   стані  -
Вогонь життя незмінно  вирував…
Хай навіть у якомусь із останніх,
Із тих,  що нам Господь  подарував.