твоя сльоза така абищиця, –
шепоче вітер, –
на віях в сонечці колишеться
єдина в світі…
не ізмарагд вона для нас –
солона кулька,
а нині, ніби Волопас,
або ж дикунка…
то знов виблискує впітьмі,
то геть зникає –
малює сонце на вікні
душі навзаєм…
------------------------------
твоя слеза совсем безделица, –
вздыхает ветер, –
в ресницах солнечных чуть теплится
то чудо света…
не изумруд она для нас –
бодряща льдинка,
а нынче, будто Волопас,
иль нелюдимка…
то снова светится во тьме,
то тает дымно,
рисуя солнце на окне
душе наивной…
15.03.2024
твоя слеза...
© Copyright: Людмила Аристархова, 2024
Свидетельство о публикации №124033105601
Свидетельство о публикации №124033105601
Рецензии