Порочний Блюз Дощу

Gary Moore "Getaway blues":
http://www.youtube.com/watch?v=PhnfbL8gPVc


Як ти полониш чудом чар!
Париж так зваблює Монмартр
де на мансардах творчий арт
в мистецтві чує Божий дар...

Де навесні бузковий дощ,
стривожив в тілі м’ятну дрож,
співає блюз своїх висот
чудес кохань бузкових нот…

Зіграю Блюз Дощу для губ,
щоби я став для тебе люб…
Хай Блюз Дощу кохання ллє
у глиб жіночих губ, моє…

Хай тілом пройде блюзу струм,
збудивши думи срібних  струн…
Хай дивний пристрасті потік
проллє в тебе любовний сік…

І я, гітарою клянусь,
зіграю цей порочний блюз!
Порочний блюз, порочний блюз.
до тебе палко пригорнусь...

От-от, от-от, от-от, от-от
проллє гітара чари нот…
Порочний блюз, порочний блюз,
тебе зчарує, я клянусь!

І струни жарко задзвенять,
у вени вливши страсті  яд…
І запалають дві свічі
у сяйві аури парчі…

Візьму гітару я за гриф…
Збентежить Мить магічний рифф
під воркування голубів,
щоб ритм тебе заполонив…

До нерво-струн я доторкнусь,
збуджу жагою млосний блюз ,
це робить музика ота
де грифом ковзає рука…

Чекала пристрасть стільки літ
явити Блюз Дощу у Світ…
Порочний блюз, порочний блюз…
З тобою в блюзі я зіллюсь!

Ти канитель, а я - струна…
Ти хтива блюзова луна,
яка від струн моїх сповна
реверберації сприйма…

Розжарив цей порочний блюз,
їм розтоплю твій холод вуст,
додавши вщерть тобі вогню,
щоб ти зігрілася в ньому….
 
Ми будьмо так удвох близькі,
як у обіймах дві руки,
як у сонеті два рядки,
як у закоханих думки…

Моя рука так гаряча…
В руці ти станеш, як свіча…
Хай я порочний... Та люблю...
І наче віск тебе ліплю…

Порочний блюз, порочний блюз.
тебе їм зваблю, я клянусь!
Щоб ти кохатися змогла,
як блюз розправить два крила…

Щоб чула, як кричить струна,
встромивши в деку звук до дна;
як Світ уходить в декаданс;
ллє обертони - резонанс,

перетворивши все в міраж,
коли тривожить нас мандраж…
Де тільки ти в миру… І я…
Де я - твій Світ, а ти – моя…


Порочний блюз, порочний блюз.
його я чую, наче пульс…
…тонким букетом коньяку…
…вишневим смаком язику…

…жагою в гострому соску…
…як постріл блюзу у мозку,
коли у ніжну плоть твою
я ритми блюзу  грішно ллю….

Хай ахне в небі риффом грім,
як стану я  в цю мить твоїм!
Порочний блюз - чуттів фантом…
Гітара ти… Я – обертон…

Нехай бекар ти, я -  бемоль,
розсудить блюз мою любов!
І хай любов вогонь нашле  -
аутодафе не страшне!
 
Реверберуючи порив,
всотаємо ми цей мотив…
Я буду Місяць… Ти - приплив
зірок в бездонний небосхил…

А після підемо на дно
де сяє Місяця руно;
де відчуття стривожать гріх
розпусту всіх думок  моїх…

І зрозумію я сповна -
ти серед всіх в мене одна!
Що ти і я – порочний блюз…
Де блюзом я тобі молюсь!