Я двері закрила
замкнула на ключ
І вкинула прямо в озерце
Запершись в кімнаті, волало: "Я тут!" -
на друзки розбитеє серце
Але - ти не чуєш
Та й був ти хіба?
Хтось стежку топтав до нестями -
Але то не ти,
то лишень була я,
По вінця налита піснями.
І, зіткана з ніжності
Сплетена з трав
Пливла, як вінок, течією
Як жаль мені, милий,
Жаль мені,
Жаль
Що я лиш була нічиєю.
Як жаль
© Copyright: Светлана День, 2024
Свидетельство о публикации №124032607347
Свидетельство о публикации №124032607347
Рецензии