перевод стихотворения "Звезды падают тихо" Кристины Радовой (г. Пермь)
Зорі падають тихо – в безлунні ні слів, ні ноти.
Там, на рівні тихеньких снів, забуваєш, хто ти.
Скільки бачу я душ, які сяють у світлі ніжнім,
І злітають на землю із вітром, із біло-сніжним.
Під зорею, над смертю, дворами, рядами вишок
Наче лускою ящура, хтось все повітря вишив
Ці сліпучою ниткою сни чарівні про нове,
І дракони всіх перемагли вогнем та словом.
Але кажуть, що зжили себе, – лиш кахельні міфи,
Теракотовим серцем застигли крупою рими,
Ну а нині лише бережуть їх камін та хвоя
Обережним мовчанням чиєїсь лихої волі
Пахнуть зірками, снігом, вологістю теплої глини
Там, на аркуші, вірші, наче драконячі спини.
березень 2024
оригинал произведения в ВК:
https://vk.com/wall157064261_5932
592. Зори падають тихо Кристина Радова
© Copyright: Дмитрий Арутюнович Романов, 2024
Свидетельство о публикации №124032507074
Свидетельство о публикации №124032507074
Рецензии
оригинал произведения в ВК:
http://vk.com/wall157064261_5932
Дмитрий Арутюнович Романов 25.03.2024 20:51 • Заявить о нарушении
http://vk.com/wall157064261_5932
Дмитрий Арутюнович Романов 25.03.2024 20:51 • Заявить о нарушении