Вероника Сенькина. Луна. Рус. Бел

Луна вливается в шорох штор,
этаж пятнадцатый, новостройка.
Скажи, пожалуйста, ну за что
мне без тебя так горько?

Ты ближе близкого, ты моё,
не сомневаюсь ни доли мига.
Ватсап картинку передает
медленно и лениво.

Пишу такую от страха чушь,
от страха ересь несу такую!
Смотри, как я танцевать учусь,
как я смешно танцую.

И юбка вскидывает подол,
и на колени ложится тонко.
И локон выбросила на лоб
сломанная заколка.

И кофе кончился час назад,
И сигарет до утра полпачки.
И… больше нечего мне сказать,
значит.

***

Месяц уліваецца ў шоргат штор
 
Месяц уліваецца ў штор шоргат,
паверх пятнаццаты, новабудоўля.
Скажы, калі ласка, ну завошта
мне без цябе так горка?

Ты бліжэй блізкага, ты маё,
не сумняваюся ні імгнення надта.
Ватсап малюначак перадае
павольна і гультаявата.

Пішу лухту ад страху смяюся,
ад страху ерась нясу такую!
Глядзі, як я танчыць вучуся,
як я смешна танцую.

І спадніца ўскідае падол,
і на калены кладзецца тонка.
І пасму выкінула на лоб
зламаная шпілька.

Кава скончылася гадзіну назад,
І цыгарэт да раніцы палова пачкі.
І… больш няма чаго мне сказаць,
засталіся адны балячкі.

    Перевёл Максим Троянович


Рецензии