Вероника Сенькина. Луна. Рус. Бел
этаж пятнадцатый, новостройка.
Скажи, пожалуйста, ну за что
мне без тебя так горько?
Ты ближе близкого, ты моё,
не сомневаюсь ни доли мига.
Ватсап картинку передает
медленно и лениво.
Пишу такую от страха чушь,
от страха ересь несу такую!
Смотри, как я танцевать учусь,
как я смешно танцую.
И юбка вскидывает подол,
и на колени ложится тонко.
И локон выбросила на лоб
сломанная заколка.
И кофе кончился час назад,
И сигарет до утра полпачки.
И… больше нечего мне сказать,
значит.
***
Месяц уліваецца ў шоргат штор
Месяц уліваецца ў штор шоргат,
паверх пятнаццаты, новабудоўля.
Скажы, калі ласка, ну завошта
мне без цябе так горка?
Ты бліжэй блізкага, ты маё,
не сумняваюся ні імгнення надта.
Ватсап малюначак перадае
павольна і гультаявата.
Пішу лухту ад страху смяюся,
ад страху ерась нясу такую!
Глядзі, як я танчыць вучуся,
як я смешна танцую.
І спадніца ўскідае падол,
і на калены кладзецца тонка.
І пасму выкінула на лоб
зламаная шпілька.
Кава скончылася гадзіну назад,
І цыгарэт да раніцы палова пачкі.
І… больш няма чаго мне сказаць,
засталіся адны балячкі.
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №124032505669