Сліпими духовно є люди останніх часів:
Неначе мурахи, повзуть вони в пошуках щастя.
Бажаю цим людям – босоніж іти по росі,
І щоби забули усі войовничі напасті.
Життя – як потріскане і чорно-біле кіно,
Хоча і міняється з віком і на кольорове.
Щодень, і щорік воно ллє, наче стигле вино,
Але все страшніш подивитися, що там, за рогом,
Які міражі, які пастки чатують на нас,
Та Бог не дає нам, на жаль, це духовне прозріння.
А дасть – не почують. Ми думкою танем крізь наст,
І розчинимося в житті, наче бульбашка в піні.
Як шкода ж людей тих, що бачать останні часи;
Як шкода самому між ними ходити, дурному,
Але, як і досі, дивитимусь на небеси,
Несучи свій хрест, ідучи, і не значи втоми.
березень 2024
588. Людям останнiх часiв
© Copyright: Дмитрий Арутюнович Романов, 2024
Свидетельство о публикации №124032406475
Свидетельство о публикации №124032406475
Рецензии