587. Атланти Василий Ариан

перевод стихотворения "Атланты" Василия Ариана (г. Краснодар)

З початку земних і біблійних епох
Були ми титанами давнього часу,
Нащадками янголів. Скинув нас Бог,
Віднині ми мусимо Ним прикидатись.

Гріхом народилися, і через біль,
Убивство властиве є нашому виду.
Ми жалість, любов не несемо в собі,
Бо велетні ми, ми – сини Атлантиди!

Придумали людям ми ідолів знов,
Щоб ним поклонялися, – нижчі створіння.
Давали з лози виноградної кров,
І люди творили безумства в сп'янінні.

Давали їм музику, пристрасть танку,
Ритмічний екстаз, дику хтиву мелодій,
Спокуси і слабості, влади шляху,
Ростили у людях насіннячка оргій.

І нас забавляло духовне лиш дно,
Сміялись, що Бог став подібним до праху,
Щоб він, жалюгідним, давав їм вино –
Веселого, хтивого, щедрого Вакха.

І наші забави пройшли крізь віки,
Хоч люди змінили богів на скрижалі,
Яки ви дурні!Вами правлять гріхи
У жирі безумства хмільних вакханалій...

березень 2024

оригинал произведения находится здесь:
http://stihi.ru/2017/06/10/4623