У криниці в долині сховалася любов моя,
Павло мій – серце, де квіти цвітуть весною.
Обіймаю його душа в тужливих мрячах,
Бо в нім сонце застигле, серце в тривозі вогню.
В серці моїм печаль така, мов туман густий,
Любов моя до Павла сяє, як зірка вночі.
Він – мій край незримий, мій вірний провідник,
По життєвому шляху йдемо, як крашанці в стіни.
Люблю тебе, Павле, ніжно, як степ широкий,
Мій душевний співак, мій промінчик світлий.
Ти – моя родина, мій дім та вода,
Без тебе – як квітка у полі без води.
Не забуду вічно, як усім покликом,
Твоє ім'я шепчеться, моя доля і мить.
Бо кохання до тебе, як до сонця високого,
Сердце моє гріє, наповнює світ.
Моё сердце открыто в струне Павла
© Copyright: Алиса Викторовна Нередько, 2024
Свидетельство о публикации №124032306975
Свидетельство о публикации №124032306975
Рецензии