Знов неспокійно незатишно нині,
Щось небокраєм здригає пітьму
Стрічки брудні, але все ж жовто-сині
Все почалось мов сторіччя тому.
Місяць за рік. Не мина ні хвилини
Без усвідомлення власних зусиль.
Спокоєм спить океан Батьківщини
Лиш уві сні нема хвиль, повний штиль
Тиждень за місяць. Пекельні пороги
Для перетворення сили на час.
Певно ніхто б не зміг без допомоги
Ми без них ні і вони ні без нас.
Скоро кінець? Не кінець? Чи не скоро?
Зайві думки наче купа сміття.
Захід самотній. На сході прозоро
Дивиться в очі смерть. День за життя.
<23березня2024>
Самотн й зах д
© Copyright: Николай Бакуринский, 2024
Свидетельство о публикации №124032306463
Свидетельство о публикации №124032306463
Рецензии